Спогад про вчителя Снігурського Дмитра Олександровича (до 100-річчя від дня народження)
Нашій 20-тій підгрупі 7 групи медичного факультету надзвичайно пощастило. Практичні заняття з нервових хвороб у нас проводив звичайний (боюся цього слова) асистент Дмитро Олександрович Снігурський, людина з великої літери, незрівнянний енциклопедист з надзвичайно великим кругозором та світоглядом. До сьогоднішнього дня більшість випускників нашого курсу пам'ятають патологічні рефлекси, як їх називав наш вчитель: це «Йошка Бабінський», а це «привіт з Одеси» (Россолімо) і т.п.
Після 3-го курсу я працював в неврологічному відділенні обласної клінічної лікарні, в тому числі під час літніх канікул, і мав можливість бачити феноменальні лікарські здібності Дмитра Олександровича, як в діагностиці так і в лікуванні неврологічних хворих. Пригадую декілька випадків які запам'яталися на все життя. Одна молода людина звернулася з гострими болями в попереково-крижовій ділянці і без жодних інструментальних методів дослідження на практичному занятті з нашою підгрупою був виставлений діагноз гострий дискогенний радикуліт з різким больовим синдромом, який був підтверджений на КТ за кордоном оскільки, цей хворий через декілька днів мав виступати на серйозному рівні спортивних змаганнях. Зроблена метром блокада дозволила прийняти участь цій людині у спортивних заходах. Діагностика пухлин лобної ділянки головного мозку клінічними методами (в основному за рахунок когнітивних порушень) до сьогодні вражає.
Одного разу, вивчаючи тему розсіяного склерозу він почав здалеку про передачу нервового імпульсу по волокнам, тобто повторення за 2 курс з фізіології. Ми не встигли сказати, що нам цього не задано , як він досвідчений викладач, неперевершений діагност та психолог перевів тему на те, що є епідеміологічні дослідження по цьому захворюванню, які зв’язують його високу захворюваність у Білорусії з частим вживанням в їжу картоплі. І це більше 40 років в голові!
Hа черговому занятті Дмитро Олександрович запитав: «Скажіть, будь ласка, яка довжина аксону у людини? «Ми, відібрані з цілого курсу, найкращі у спеціальну сьому групу електронщиків (практично всі із золотити медалями або дипломом з відзнакою), трохи самовпевнені, не чекаючи такого запитання , закліпали очима і винувато здалися , мотивуючи, що цього не має в підручнику. А він, якби й нічого не сталося вів далі: - Подивіться на мій зріст і зріст цього хворого і показав на пацієнта з хондродистрофією, що лежав у відділенні висотою біля 130 см.Нам все стало зрозуміло не лише тоді, але і на все життя.
Через декілька років на виставці картин відомих художників Володимира Микити та Йосипа Чернія виділялися, притягували, а можливо гіпнотизували роботи присвячені нашому незрівнянному Вчителю.Авторам вдалося передати внутрішній світ геніального лікаря, його душевний стан, тепле відношення до хворих.Снігурський Дмитро Олександрович з картин виглядає, як легендарні Гіпократ та Авіцена, і здається, що до сьогодні він ділиться своїми талантами та мистецтвом лікування із своїми учнями та пацієнтами.
заслужений лікар України, професор, Чопей І.В.
